четвер, 17 грудня 2020 р.

Місячник правових знань

 16 грудня відбулась онлайн - зустріч учнів 5(9)-А класу з інспектором ювенальної превенції, лейтенантом Крушевською Оксаною Володимирівною.


Оксана Володимирівна нагадала учням про види відповідальності, особливості відповідальності неповнолітніх.

Розповіла про всі юридичні аспекти булінгу, притягнення до відповідальності за дане правопорушення. 



Також інспектор відповіла на запитання учнів про такі протиправні явища, як домашнє насильство, шкідливі звички.

Розповіла дітям, до кого вони можуть звернутися за захистом своїх прав, про телефони довіри.


Навіть в умовах карантину учні мали можливість поспілкуватися з представником поліції, отримати новий досвід та нові знання.


четвер, 10 грудня 2020 р.

День прав людини. Дистанційний урок в 5(9)-Б класі. Місячник правових знань

  10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини – перший універсальний міжнародний акт з прав людини.

Тема Дня прав людини 2020 року – «Ефективне відновлення при забезпеченні захисту прав людини». Цього року тема тісно пов'язана з пандемією COVID-19 і робить акцент на необхідності більш ефективного відновлення світу шляхом забезпечення центральної ролі прав людини в заходах, які здійснюються у цій сфері.

Людство досягне загальних глобальних цілей тільки в тому випадку, якщо зможе створити рівні можливості для всіх, усунути недоліки, виявлені пандемією і застосовувати стандарти прав людини для боротьби з проблемами нерівності, ізоляції та дискримінації, які вже вкорінилися поколіннями, – йдеться на сайті ООН.

10 грудня – це можливість ще раз заявити про значимість прав людини у відновленні світу таким, яким ми хочемо його бачити.

Відповідно до сформульованого ООН загального заклику до дії щодо прав людини «Відстоюватимемо права людини» – є прагнення залучити широку громадськість, наших партнерів і систему ООН до надання підтримки в проведенні активних дій і демонструвати надихаючі приклади практичних заходів, які можуть сприяти більш ефективному відновленню і створювати умови для формування більш життєздатних і справедливих суспільств.

Права людини після кризи COVID-19

Права людини повинні зайняти центральне місце в світі, який буде створено після COVID-19.

Криза, спричинена COVID-19, посилюється зростанням бідності та нерівності, структурної і глибоко вкоріненої дискримінації та іншими прогалинами в сфері захисту прав людини.

Лише заходи щодо усунення цих прогалин і просування прав людини можуть гарантувати наше повне відновлення і відтворення світу, який буде кращим, більш справедливим і стійким, ніж раніше.



  • Ліквідація будь-яких форм дискримінації: структурна дискримінація і расизм сприяли розвитку кризи, спричиненої COVID-19. Основні вимоги до світу після COVID полягають у забезпеченні рівності і відсутності дискримінації.

  • Усунення нерівності: для виходу з кризи також необхідно боротися з пандемією нерівності. З цією метою слід заохочувати і захищати економічні, соціальні і культурні права. Для нової ери потрібен новий суспільний договір.

  • Заохочення участі і солідарності: всі ми разом беремо участь в цій діяльності. Кожна людина, незалежно від того, йде мова про окремих осіб чи уряди, громадянське суспільство і звичайних людей чи приватний сектор, покликана зіграти свою роль в розбудові світу після COVID з кращими умовами для нинішнього і майбутніх поколінь. Ми повинні врахувати думку найбільш постраждалих і вразливих осіб при проведенні заходів щодо відновлення.

  • Сприяння сталому розвитку: нам потрібний сталий розвиток в інтересах людей і планети. Права людини, Порядок денний на період до 2030 року і Паризька хартія складають основу відновлення, при якому ніхто не буде забутий.

 



вівторок, 8 грудня 2020 р.

Гімназійні олімпійські ігри. Досягнення нашого класу. Вітаємо учасників!

https://www.facebook.com/1440830304/posts/10218737943786637/ 

Місячник правових знань

 В рамках місячника правових знань в нашому класі відбулась просвітницька година на тему "Державні символи".

Учні не тільки мали змогу пригадати про історію державних та національних символів, але й дізнатися про відзнаки Президента України, про відповідальність за наругу над державними символами.  





Заліщицька державна гімназія має власну символіку: гімн, герб та хоругву.

четвер, 1 жовтня 2020 р.

День пам'яті жертв Голокосту

 Сьогодні День пам’яті жертв Бабиного Яру – одного з найжахливіших символів Голокосту.

29-30 вересня 1941 року, в окупованому нацистами Києві було проведено перший масовий розстріл військовими беззбройного цивільного населення. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом – ще близько 17 тисяч осіб.

Вічна пам'ять. 

Фото: elena_checkalina


неділя, 27 вересня 2020 р.

Пам'яті митрополита Андрея Шептицького

 "Для нашого суспільства "любити" насамперед означає виявляти толерантність до політичних і культурних поглядів, етнічної, релігійної та мовної приналежності інших співвітчизників, чий досвід і особиста історія, безумовно, різняться.

Толерантність є однією з найвищих ознак культури вільної людини, яка, додержуючись своїх принципів, визнає й приймає право іншого на інакшість."

Із Української хартії вільної людини.

https://www.facebook.com/112051763830604/videos/2760037664232868/?extid=1Keq6OLa97s7tcMF

https://www.facebook.com/112051763830604/videos/2760037664232868/?sfnsn=mo&extid=meq2gmljGcxOiKC8



Українська хартія вільної людини



 

вівторок, 15 вересня 2020 р.

понеділок, 7 вересня 2020 р.

Тиждень історії гімназії

 

Державна гімназія у Заліщиках

Історичний нарис про діяльність Заліщицької державної гімназії

у 30-х рр. ХХ століття.

 Аркуш 1… Дещо про минуле. Прелюдія

Школа у Галичині завжди відігравала чільне місце у житті громади. Не виняток і наше місто. Заліщики мають давні традиції шкільництва. В 2018 році Заліщицька державна гімназія відзначала 23 роки з дня відродження та 85 – з дня заснування.

У Заліщиках впродовж тридцяти років ХХ століття діяла утраквістична вчительська семінарія, у якій директором з перервами в період з 1913 по 1925 роки  був відомий письменник, редактор, громадський та політичний діяч  Осип Маковей. Але Польща на початку 30-х років ХХ століття розпочала шкільну реформу, відповідно до якої семінарії реорганізовувалися у гімназії.  Так 1933 року паралельно з класами вчительської семінарії вона розпочала свою діяльність. Важливу роль у цьому відіграв Й. Пілсудський. Так-так той самий, який зумів вивести країну з глибокої політичної кризи. Він відпочивав у наших Заліщиках. І саме містяни попросили відкрити гімназію, що і сталося 1933 року. Правда, мова викладання у ній була польською…

 Аркуш 2. «Там, де Дністер круто в’ється…»

Чи не найвідомішим історичним нарисом про Заліщики і про діяльність гімназії  став «Там, де Дністер круто в’ється…» Василя Вериги - визначного дослідника історії, громадського діяча, Генерального секретаря Світового Конгресу вільних українців. Але не будемо переповідати уже ним досліджене і пережите у стінах гімназії, тобто від першого до третього класу його навчання, що викладене в окремому розділі «Державна гімназія в Заліщиках». Краще познайомимося з деякими історичними документами та спогадами інших учнів, котрі разом із згадками п. Василя, які зберігаються у кімнаті-музеї нашої гімназії. Вони допоможуть нам скласти  картину про початок створення та перші роки існування гімназії у 30-х рр. ХХ ст.

Василь Верига згадує, що «на шапках і беретах гімназистів мала завжди бути причеплена металева відзнака( кокарда – Н.М.), на якій на тлі відкритої книги був зображений смолоскип». А щитик з номером гімназії прикріплений й на літні сорочки та блузки, і вчителі ревно стежили, щоб вони в учнів були.

Як згадує колишня учениця Заліщицької гімназії п. Варвара Гембатюк, котра починала навчатися у шестикласній народній школі міста, а продовжувала у гімназії: «У серпні 1933 року ми з заздрістю дивилися на однострої учнів гімназії, що відкрилася в будинку колишнього інтернату. Хлопці і дівчата у темноголубих костюмах (штани чи спідниці –темні, сорочка чи блузка – білі, шапка з коротким дашком чи берет – також темні). На лівому рукаві піджакачи жакету – щитик з числовим номером гімназії  «613». У молодших класах щитик був ясно синього кольору, а в старших малинового. Число було викантоване сріблом, як і навколишній кантик – обвідка».

У 1933 році до першого класу гімназії старого типу були прийняті 30 учнів (вони були переведені із шостого класу народної школи після вступних іспитів). Але, як пише д-р Василь Верига у праці «Там, де Дністер круто в”ється», «хто ж були ті щасливці» українці? «Це були: Анна Бараник – дочка адвоката і колишнього сенатора; Володимир Долинський – син відомого лікаря та  директора загальної лічниці в Заліщиках; Лідія Кащовська – дочка судді міського суду в Заліщиках та Іванна Левицька – племінниця згаданого вже д-р Долинського, що був її опікуном. Отже, допущено цих учнів – українців не з почуття «справедливості супроти автохтонів Галичини…». Це були представники заможних та впливових людей краю.

З роками авторитет гімназії зріс. Тому 1936 року, наприклад, до першого класу було прийнято 45 учнів – критично допустиме Міносвітою число. Серед них було 27 поляків, 9 українців та 9 євреїв. А в 1937 році було вже два відділи першого класу по 45 учнів. Проте, на жаль, співвідношення національностей повторилося – 27+9+9 в обох відділах. Причина – «нумерус клавзус» для українців і євреїв.

 

Аркуш 3. Гортаючи пожовклі сторінки

Зі «Звіту дирекцій Державної гімназії в Заліщиках за 1937 – 1938 навчальний рік» дізнаємося, що на 1 вересня 1937 року «записалося до гімназії молоді 276 осіб».  Навчальний заклад знаходився за 150 метрів від центральної дороги Тернопіль – Чернівці в Заліщиках у великому двоповерховому будинку, де була канцелярія дирекції, секретаріат, конференційний зал, сім класних кімнат, біологічна і службова кімната та помешкання терціана, тобто служки, котрий дзвонив на перерви та уроки. Будинок мав водопровід та електричне освітлення. До закладу належав гараж та стадіон.

У «Звіті» подається склад педагогічного колективу: директор гімназії Мечислав Завалкевич (біологія), професори та вчителі – Григорій Борущак (математика, фізика), Францішек Головатий (латинь), Вікторія Кемпська (малювання, фізкультура), Гілярій Котович (географія, історія), Ян Котович (українська мова, малювання), Францішек Кубічек (математика, фізика), Марія Ольхов”янка (польська мова, історія), Агнешка Пшеворувна (польська мова), Йозеф Шварц (німецька мова, біологія), Вітольд Токарський (фізкультура, історія), ОлександрЖолевич (українська та німецька мови). Релігії навчали: римо-католицької – ксьондз Юзеф Адамський, греко-католицької – вікарій ІванЧукур…

При гімназії був у штаті шкільний лікар Броніслав Курц та секретар Альфред Беккер.

Із цього ж «Звіту» дізнаємося, що першими директорами гімназії були: Еміль Мисловський – 20 серпня 1934 року та Софія (Зофа) Павловська – 1934 – 1935 навчальний рік.

У навчальному плані були релігія, польська, українська, латинська та німецька мови, фізика, хімія, географія, історія, біологія, математика, малювання, відводилися години на практичні заняття та уроки фізкультури, співів. Усього 456 годин на рік, але прикро, що з них тільки 24 години були відведені українській мові (для прикладу польській було надано 60 годин, латинській 50 та німецькій також 60 годин).

Гімназійна бібліотека налічувала  993 томи книг та чимало журналів, газет.  Навчальний процес та релігійно–моральне виховання йшли пліч–о–пліч і доповнювали один одного. Скажімо, в осередках Марійської Содаліції ім. А. Боболі та Марійської Чоловічої і Жіночої Дружини (греко–католики) були прочитані за 1937 – 1938 навчальний рік такі реферати: «Канонічне явище, перші дружинні статути», «Про вільну волю» , «Розвиток Марійських дружин у Польщі», «Правдивість католицької церкви», «Капіталізм і марксизм», «Большевизм та його боротьба з релігією», «Святий Йосафат», «Боротьба за душу молоді».

Члени «Марійської Дружини» мали свій прапор, який вишили їм матері. Найбільше до цього спричинилася випускниця семінарії п. Олена Малюк, чий син Ярослав учився в гімназії. Як згадують учні гімназії та описує Василь Верига, прапор був білого кольору з літерою  «М» у ромбі, навколо якого були написи – «Заліщики» та «Гімназія». «Марійська Дружина», як і гімназія тих часів, проіснували до вересня 1939 року.

 

Аркуш 4. Відомі та невідомі гімназисти… Історія продовжується

З приходом на терени Західної України більшовицьких військ та радянської влади, гімназія ще до кінця першого півріччя була реорганізована чи поділена на польську середню школу, що залишилася у стінах гімназії і була дуже малочисельною, та українську середню школу, учні якої були переведені до загальноосвітньої народної школи в центрі міста.

Від гімназії залишилися тільки її випускники та учні, котрі ще довго по шафах та коморах зберігали форму й відзнаки свого закладу, а назавжди зберегли фотографії тих часів (окремі з яких тут демонструємо) та пам’ять, що виливається у спогадах.

Заліщицька гімназія славиться своїми випускниками, які приклалися до розвитку світової науки, боролися за незалежність та соборність українських земель як у минулому столітті, так і в наш час. Гімназистами 30-х років ХХ століття були Богдан-Тарас та Мирослав-Володимир Гнатюки. Ще учнями вони стали членами ОУН, в її лавах боролися за волю України. По закінченні Другої Світової війни, вимушені емігрувати, продовжили національно-визвольну боротьбу за кордоном. Проживаючи в США добилися значних успіхів у науці. Богдан став видатним фізиком, працював у НАСА, брав участь у розробці балістичної ракети «Трайдент». Мирослав працював у галузі медицини, був відомим хірургом та психіатром. Гнатюки ніколи не забували про свій край, свою батьківщину. Були активними громадськими діячами українських закордонних організацій. По закінченні наукової кар’єри Мирослав став одним із керівників капели бандуристів ім. Т.Шевченка у Детройті і разом з нею за тур Україною 1991-92 років був удостоєний Національної премії ім. Тараса Шевченка у номінації «Хорове мистецтво».

Василь Верига  - відомий історик, громадський діяч, журналіст, справжній патріот України, навчався в Заліщицькій гімназії в 1936-1939рр. 1943—1945 воював підхорунжим у дивізії «Галичина». Після закінчення війни емігрував до Канади. Є автором багатьох історичних досліджень. У книзі «Там, де Дністер круто в'ється» описує історію шкільництва на Заліщанщині, зокрема, історію нашого навчального закладу. Тривалий час займав посаду віце-президента Світового Конгресу Вільних Українців.

Міла Сандберг-Меснер – гімназистка 30-х років, яка ще юною дівчиною пережила всі лихоліття Голокосту в роки війни, зберегла пам'ять про своє рідне місто Заліщики та описала все це в книзі «Світло крізь темряву».

 

Епілог. Короткий спалах яскравого життя Заліщицької державної гімназії № 613 у період з 1933 по 1939 роки завершився трагічно. Здається нічого не повертається… Але це не стосується нашої гімназії. 1994 року на зльоті випускників учительської утраквістичної семінарії та гімназії, який відбувся у Заліщиках, прийнято рішення про відродження гімназії як закладу нового типу, що буде плекати національно-свідому еліту.

І 1995 року розпочався новий відлік у житті Заліщицької державної гімназії. Відлік новітнього часу. Та це нові, ще не пожовклі сторінки історії… Історії, яка продовжується.

Список використаних джерел та літератури: Верига В. Там, де Дністер круто в`ється: /Іст. Нарис виховно–освітньої політики в Галичині на прикладі учительської семінарії та гімназії в Заліщиках, 1899-1939/. - 2-е вид., виправл. - Львів: Каменяр, 1993. -279с

пʼятниця, 26 червня 2020 р.

Літня школа МАН

  • Подивіться, чим я поділився: Новини : Всеукраїнські літні школи МАН у дистанційному режимі @MIUI | https://news-gimnasia.blogspot.com/2020/06/blog-post_26.html?m=1

середа, 6 травня 2020 р.

День пам'яті та примирення. День перемоги над нацизмом в Другій світовій війні.

День пам’яті та примирення (8 травня) та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (9 травня)
8 й 9 травня відзначаємо День пам’яті та примирення і 75-ту річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, яка забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей в усьому світі. Цьогорічна інформаційна кампанія традиційно проходить під гаслом «Пам’ятаємо. Перемагаємо». Символом пам’яті про жертв війни залишається червоний мак.
Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства (загинуло від 50 до 85 мільйонів людей). Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни. Та війна стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського, які ставили геополітичні інтереси вище прав і свобод людини. Крім того, слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів.
Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних Націй) і зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціною цього стали надзвичайні втрати упродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі й боролися проти тоталітарних режимів. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб. Ми добре знаємо ціну війни, тому плекаємо мир.
Акцентуємо в ці дні на людське, а не лише на геополітику і військову стратегію й тактику. Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг ветеранів, котрі боролися з нацизмом і перемогли його. Але не менше заслуговують на увагу та пам’ять інші, кого торкнулась війна – військовополонені, остарбайтери, підпільники, діти війни, цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села. Війна це не лише танки, гармати і видовищні бої – війна це мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. 
Зараз, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Сьогодні це путінська Росія, яка посягає на нашу територіальну цілісність, намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки і потенційно загрожує миру у всій Європі. Ця боротьба триває щоденно вже шість років і ми не маємо права програти, бо, як і 75 років тому, захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини для громадян.
Жодна країна не може претендувати на визнання власної виняткової ролі у перемозі над нацизмом. Перемога – плід титанічних зусиль десятків держав та сотень народів. Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця у Другій світовій для ведення агресивної політики у наш час. Сьогодні влада Росії поводиться як руйнівник системи міжнародних відносин, заснованої державами-переможцями Другої світової війни. У цьому вона більше нагадує гітлерівську Німеччину 1930-х, напередодні глобального конфлікту.
День пам’яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами. Наша пам’ять є запобіжником від того, щоб подібні лиха ніколи не повторювалися. Саме тому ми обираємо європейську відповідальну модель пам’ятання під гаслом “Ніколи знову” замість екзальтованої маніпуляції під гаслом “Можєм повторіть”. Зважаймо, що у державах, де важливе кожне людське життя, де гуманність визнається найвищою цінністю, ідеї про «повторіть» не приживаються, адже повага до людської гідності – це свого роду «імунітет» від вірусів дегуманізації. В цьому контексті мир це не закляклий страх перед ворогом, не капітуляція, не просто відсутність військових дій, а ключова умова для гармонійного розвитку особистості та суспільства.
Трагедія Українського народу в роки Другої світової полягала в тому, що на час початку війни він був розділений між кількома державами. Українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За панування над Україною воювали дві тоталітарні системи (нацисти і комуністи), що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння використовувала у власних цілях “українське питання”. Однак єдиним справді українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух – люди і організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних систем. До таких організацій, зокрема, зараховують і Українську повстанську армію.
Історія нас вчить, що Український народ перемагає тоді, коли ми єдині, соборні, діємо разом і захищаємо те, що нам дороге. Коли ми разом, коли ми відчуваємо, що справедливість на нашому боці і стоїмо за свою землю, тоді ми непереможні.
Завершення Другої світової війни, на жаль, не звільнило світ від тоталітарних режимів. Наприклад, той самий комуністичний Радянський Союз скористався із перемоги над нацизмом і укріпив свої позиції у світі. Він проіснував аж до 1991 року і за цей час був ініціатором або причетним до численних злочинів (геноциди, військові інтервенції, каральна психіатрія, розробка та використання заборонених озброєнь тощо).
Гасло інформаційної кампанії: “1939–1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо”
Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Не забуваємо: той, на чиєму боці справедливість, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.

понеділок, 27 квітня 2020 р.

неділя, 26 квітня 2020 р.

Пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи

8 грудня 2016 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй ухвалила резолюцію, якою проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам'яті про чорнобильську катастрофу. Як відомо, 26 квітня 1986 року, о 1 год. 23 хв., начетвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний хімічний вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу. Внаслідок вибуху виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблоку. Майже одразу на місце аварії приїхали пожежники. Вогонь гасили до 5 години ранку. Проте, у середині самого четвертого блоку його вдалося ліквідувати лише 10 травня, коли більша частина графіту згоріла. Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, але й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки. Чорнобильська трагедія стала символом мужності ліквідаторів, і пам'ятати про їхній подвиг є обов'язком українців.

пʼятниця, 27 березня 2020 р.

Увага! Карантин!

Подивіться, чим я поділився: Новини : Продовження карантину @MIUI | https://news-gimnasia.blogspot.com/2020/03/blog-post_25.html?m=1

пʼятниця, 13 березня 2020 р.

Ми на карантині

Шановні учні, дотримуйтесь правил гігієни, дбайте про своє здоров'я, зміцнюйте імунітет. Також виконуйте завдання, які отримаєте від своїх учителів.

четвер, 27 лютого 2020 р.

Обираємо професією

Вибір професії - надзвичайно відповідальна та нелегка справа. Учні нашого класу вже намагаються вибрати майбутнє заняття в житті. Тому працівники Центру зайнятості населення в Заліщицькому районі провели цікавий захід на тему профорієнтації. Начальник відділу активної підтримки безробітних Андрусик Л.В. розповіла про види професій, допомогла пройти учням тестування для виявлення професійних схильностей.
Також гімназисти подивились фільми про найбільш затребувані професії в Україні, та найбільш рідкісні професії в світі.
Про трудові права неповнолітніх, де і на яких умовах можуть працювати діти розповів Начальник відділу безоплатної правової допомоги населенню Нагуляк Арсен. Учні 5-А класу щиро вдячні працівникам центру зайнятості за таку корисну та цікаву профорієнтаційну годину.

середа, 26 лютого 2020 р.

Просвітницька година пам'яті в музеї

Сьогодні учні нашого класу взяли участь у просвітницькому заході з нагоди 25 річниці з дня смерті П.І.Ковальчука. Петро Іванович, наш земляк, відомий письменник, автор художніх книг на історичну тематику. Годину пам'яті підготували працівники музею Стрілецької слави разом з учнями гімназії.

вівторок, 18 лютого 2020 р.

Тиждень безпечного інтернету

Цього тижня учні класу розмовляли про безпечне користування інтернетом. Зокрема акцентували увагу на правилах нетикету. Однією з основних проблем спілкування сучасної молоді в мережі є вживання русизмів, суржику, неправильних скорочень, лайливих слів і т.д. Тому намагалися впродовж тижня вчитися писати правильно.